РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ В ПРИРОДІ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКА

Когут Т. І.

вихователь Кам’янець-Подільського ДНЗ № 16

РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ В ПРИРОДІ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКА

Анотація. В статті розглядається проблема спостережливості в природі як важливого компоненту творчих здібностей, особливості та умови її розвитку у дошкільному віці.

Ключові слова: спостережливість, розвиток спостережливості,  дошкільник, творча діяльність.

Життя доводить, що в умовах, які у весь час змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті. Дослідження, аналіз передумов розвитку творчості, її організації у найбільш сенситивний період – дошкільний, може забезпечити необхідну інформаційну основу для розробки досконалих та ефективних педагогічних стратегій. Використання  результатів таких досліджень може  позитивно  вплинути на життя  суспільства вцілому.

Формування творчої особистості потребує застосування у навчально-виховному процесі активних форм і методів навчання, які забезпечують розвиток творчого мислення, проблемного бачення, творчої уяви та фантазії. У період розвитку дитини посилюється взаємовплив мислення та уяви, цих необхідних компонентів творчості. Але  сприймання оточуючого світу в дошкільника у більшості випадків поверхневе. Тому важливо наповнювати життя дітей враженнями, створювати умови для глибшого засвоєння оточуючого, формувати вміння бачити красу природи, її явищ, розвивати спостережливість у природі дошкільників.

Метою нашого дослідження є теоретико-експериментальний аналіз проблеми розвитку спостережливості в природі, зокрема у дошкільному віці, визначення поняття «спостережливість», його особливостей прояву та умов розвитку в дітей дошкільного віку.

Діти помічають в основному зовнішні сторони предметів, явищ, які потім і відтворюють у своїй практичній діяльності. Саме тому важливо розвивати у дошкільників спостережливість в природі, здатність швидко схоплювати поглядом об’єкти, помічати істотне в них, те, що не зразу впадає в очі [1, с. 4].

Спостережливість, у нашому розумінні, це цілеспрямоване сприймання, уваги та мислення, складний пізнавальний процес, у якому проявляється єдність чуттєвого та раціонального. На основі сумісної діяльності аналізаторів, завдяки слову дорослого у дітей утворюються конкретні знання, розвивається мислення, мовлення. Дитина за власною ініціативою підмічає в предметі нові сторони та специфічні особливості. Її сприймання та увага носить аналогічний характер – вона не просто фіксує об’єкт, вовна аналізує його, порівнює, оцінює, знаходить спільне з іншими. Упродовж всього дошкільного періоду відбуваються зміни, від простих спроб розглядіти та відчути до прагнення більш планомірного та послідовного обстежити та описати предмет, виділяючи найбільш помітні особливості [3, с. 14].

Спілкування  з природою необхідно розглядати як інформаційну і предметну взаємодію людини  з довколишнім світом. Таке емоційне спілкування пробуджує хвилювання, захоплення, радість, впевненість у собі як складовій частці всього живого і є необхідною умовою творчого освоєння довкілля дітьми.

На роль природи у розвитку мислення дитини, збагачення її досвіду наголошував В.Сухомлинський. Він говорив, що «у природі закладені в доступній для дитини формі прості й разом з тим дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, тому що вона відповідає саме світу дитячої природи, тому що інформація про ці речі, предмети є тим світом, у який входить сама дитина, а в цьому світі – першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень» [6, с. 539].   «Думка дитини виявляється в її активному ставленні до навколишнього світу. Краса  природи загострює сприймання і пробудження мислення дітей. Враховуючи вікові особливості сприймання та мислення дітей, «Уроки мислення» є найдоцільнішим засобом  формування мислення вихованців, їх ставлення до розумової праці» [6, с. 238].

Довершеність, гармонією в природі В.О. Сухомлинський вважав першим поштовхом до дитячого натхнення й творчості. Сьогодні у вік постійно зростаючого потоку інформації, ідея виховання природою серед природи, які  належать нашому вітчизняному педагогові-мислителю, набувають ще більшого значення.

Природа для дошкільників виступає як магічне джерело активності дитини. Вікові можливості пізнання оточуючого світу ще більше загострюють проблему постійного  наочно–дійового спілкування з об’єктами споглядання [2, с. 15].

Формування високо розвиненої  людини  важко собі уявити без виховання у неї любові до природи, вміння тонко і глибоко розуміти та відчувати її красу.

Важливим є зв'язок навчання з життям: дитину може зацікавити те, що пов’язано з її безпосереднім досвідом та оточенням. Важливо також, щоб нові знання та вміння вона могла застосувати [4, с. 11].

Для створення творчої атмосфери необхідно також надання дитині більше свободи, заохочувати її ініціативу, підтримувати внутрішні сили її розвитку. «Дитя не розмірковує над тим, що їй подобається, а просто ним милується – воно безпосередньо заглиблюється у своє милування, і всілякі коментарі дорослих більше заважають, ніж допомагають дитині», – говорив В. В. Зеньковський [5].

Важливо вірити  у здібності та можливості дитини, приймати та поважати її думку, дії. Дорослий в умовах педагогічної взаємодії – приклад для дошкільника. Взаємодіючи з дітьми, педагог має створювати ситуації, що стимулюють активні дії з об’єктами  природи або в природі. Емоційна насиченість процесу навчання, емоційна реакція дорослого має бути випереджуючою–це своєрідний сигнал для діалогу, обговорення вражень. Важливим є спільний пошук незвичного в звичайному, буденному.

Занурення дитини в природу, її красу має бути постійним, як і взаємодія педагога з дітьми з цього приводу. Саме за цих умов можливий розвиток спостережливості дошкільника–важливого компонента його творчих здібностей.

Таким чином, розвиток творчості дошкільника можливий за умови наявності життєвих вражень, досвіду, розвинутої спостережливості, власної діяльності. Варто вчити дітей дивитися, спостерігати, використовуючи ефективні педагогічні системи та дотримуючись визначених умов розвитку спостережливості.

Список використаних джерел та літератури

1. Біла І. Уроки в природі: Методичний посібник / Ірина Біла // . – Кам’янець-Подільський , 2005.-Ч.І.-  с. 80.

2. Волинець Л. Художньо-естетична освіта в Японії / Л. Волинець // Мистецтво і освіта. – 2002. – №1. – С. 30.

3. Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста [под ред. Е. А. Дубровского, С. А. Козловой]. – М.: Академия, 2002. – 256с.

4. Ильенков Е. В. Школа должна учить мыслить / Е. В. Ильенков. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002. – 112 с. 

5. Развитие личности ребенка от пяти до семи. – Екатеринбург: У-Фактория, 2005. – 600 с.

6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – 640 с.